- НАЦІОНАЛЬНА ПЛАТФОРМА БІЗНЕС-ОСВІТИ
- Є питання?: +38 (063) 456-71-45
Анотація
Шахрайство є одним із найбільш складних ризиків для організації, оскільки воно поєднує економічні стимули, слабкості контролю, можливість обходу встановлених процедур, людський фактор та умисне приховування фактів. На відміну від звичайної помилки або недоліку в процесі, шахрайство часто супроводжується фальсифікацією документів, змовою, приховуванням конфлікту інтересів, маніпуляцією управлінськими судженнями або використанням службового становища.
Для ефективного запобігання шахрайству недостатньо лише мати формально описані процедури. Потрібна система, у якій управлінський персонал, внутрішній аудит, зовнішній аудит, комплаєнс, юридична функція, служба безпеки та фінансовий блок розуміють власну роль, межі відповідальності та порядок взаємодії.
Зовнішньому аудитору необхідно розуміти, як побудований і функціонує внутрішній аудит, оскільки це впливає на розуміння системи внутрішнього контролю, оцінку ризиків суттєвого викривлення фінансової звітності, характер, час і обсяг аудиторських процедур, а також можливість використання роботи внутрішнього аудиту відповідно до МСА 610 “Використання роботи внутрішніх аудиторів”. Водночас внутрішньому аудитору важливо розуміти логіку зовнішнього аудиту, зокрема підхід МСА 240 до ризиків шахрайства, обмеження незалежного аудиту, вимоги до доказів, професійного скептицизму, документування та комунікації.
Такий підхід дозволяє не змішувати ролі внутрішнього та зовнішнього аудитора, але забезпечити якісну взаємодію між ними. Внутрішній аудит краще розуміє, які результати його роботи можуть бути корисними для зовнішнього аудитора, а зовнішній аудитор — як оцінювати надійність, об’єктивність, компетентність і належність роботи внутрішнього аудиту. Це особливо важливо в питаннях шахрайства, де несвоєчасна реакція, слабке документування або неправильна ескалація можуть призвести до втрати доказів, викривлення висновків або необґрунтованого покладання на чужу роботу.
Програма побудована за наступною логікою: спочатку розглядається природа шахрайства та його ознаки, далі — роль внутрішнього аудиту й внутрішніх контролів у запобіганні шахрайству, потім — можливості та межі незалежного аудиту відповідно до МСА 240 (переглянутого), який буде перекладений та запроваджений, і завершально — інші методи реагування, включаючи форензік, внутрішні розслідування, аналітику даних та канали повідомлень.
Основний акцент зроблено на типових професійних ситуаціях, аудиторських ризиках, процедурах, доказах, документації та взаємодії учасників системи контролю.
Мета і завдання:
Метою програми є: формування у слухачів системного професійного розуміння ризиків шахрайства, ознак можливого шахрайства, методів його запобігання та виявлення, а також ролі внутрішнього і зовнішнього аудиту в оцінці ризиків, виконанні процедур, отриманні доказів, документуванні висновків і належній комунікації.
Окремою метою є розвиток практичного розуміння того, як внутрішній і зовнішній аудит можуть взаємодіяти у питаннях шахрайства без підміни ролей та без порушення професійної незалежності, з урахуванням вимог МСА 240 (оновленого) та МСА 610.
Основними завданнями навчання є:
Очікувані результати навчання
Після завершення навчання слухачі повинні вміти:
Цільова аудиторія: досвідчені аудитори, внутрішні аудитори, фінансові директори, працівники внутрішнього контролю, ризик-менеджменту, комплаєнсу та корпоративного управління.
Форми, спосіб організації та методи навчання
Навчання за програмою можуть відбуватися за очною, дистанційною або гібридною (змішаною) формою.
Очна форма навчання (офлайн-режим) – передбачає фізичну присутність слухачів в аудиторії або орендованому приміщення, щодо яких укладаються короткострокові договори оренди.
Дистанційна форма навчання (онлайн-режим) може відбуватися у двох режимах:
Гібридна (змішана) форма навчання поєднує в собі елементи очного та онлайн-навчання.
В процесі проведення занять використовуються такі методи активного навчання:
Обсяг та тривалість програми
Обсяг навчання за програмою складає 20 годин; тривалість – 20 годин (4 дні).
Тематичний план
|
№з/п |
Назва теми |
Години |
||
|
Разом |
у тому числі: |
|||
|
Лекції |
Практичні |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
1. |
Природа шахрайства, його види та місце в системі ризиків організації |
3 |
2 |
1 |
|
2. |
Ознаки шахрайства: як бачити ризик у документах, операціях, поведінці та даних |
3 |
2 |
1 |
|
3. |
Внутрішній аудит у системі запобігання шахрайству |
3 |
2 |
1 |
|
4. |
Внутрішні контролі для запобігання шахрайству |
3 |
2 |
1 |
|
5. |
Незалежний аудит і шахрайство: межі відповідальності аудитора та логіка МСА 240 |
3 |
2 |
1 |
|
6. |
Аудиторські процедури, докази та документація при ризиках шахрайства |
3 |
2 |
1 |
|
7. |
Інші методи запобігання та реагування: форензік, внутрішні розслідування, канали повідомлень, аналітика |
2 |
2 |
— |
|
|
РАЗОМ |
20 |
14 |
6 |
Зміст програми
Тема 1. Природа шахрайства, його види та місце в системі ризиків організації
Тема присвячена формуванню базового професійного розуміння шахрайства як ризику для організації, її активів, фінансової звітності, системи управління та репутації. Розглядається відмінність між помилкою, недоліком контролю, порушенням внутрішньої процедури, недобросовісною поведінкою, агресивним управлінським судженням і шахрайством.
У межах теми розкривається, чому шахрайство може виникати навіть у компаніях із формально описаними політиками, затвердженими процедурами та наявними контрольними функціями. Окрема увага приділяється факторам, які створюють передумови для шахрайства: тиску на результат, можливості обійти контроль, раціоналізації неправомірних дій, надмірній довірі до окремих працівників, концентрації повноважень, слабкому нагляді, кризовим обставинам та недостатній реакції на попередні сигнали.
Розглядаються основні види шахрайства, актуальні для корпоративного середовища: привласнення активів, викривлення фінансової або управлінської інформації, маніпуляції із закупівлями, договорами та підрядниками, шахрайство у сфері запасів, списань, ремонтів, логістики, платежів, оплати праці, ІТ-доступів, довідників основних даних, а також конфлікт інтересів і приховане пов’язане середовище.
Розкривається, як один і той самий факт може мати різне значення для внутрішнього та зовнішнього аудитора. Для внутрішнього аудитора він може свідчити про слабкість процесу, контрольний розрив або необхідність розслідування. Для зовнішнього аудитора той самий факт може бути індикатором ризику суттєвого викривлення фінансової звітності, який потребує зміни характеру, часу або обсягу аудиторських процедур.
Тема 2. Ознаки шахрайства: як бачити ризик у документах, операціях, поведінці та даних
Тема присвячена ознакам можливого шахрайства та способам їх професійної оцінки. Підкреслюється, що ознака шахрайства не є доказом шахрайства, але і не може ігноруватися аудитором або іншою контрольною функцією. Виявлена ознака має бути оцінена з погляду її природи, джерела, повторюваності, зв’язку з іншими фактами та можливого впливу на активи, операції або фінансову звітність.
Розглядаються документальні ознаки шахрайства: неузгодженість між договором, актом, накладною, рахунком, технічним підтвердженням і платіжними документами; документи, підготовлені постфактум; однакові помилки в документах різних контрагентів; надмірна шаблонність документів; відсутність реального сліду погодження; неповний комплект підтвердних документів; документи з ознаками формального оформлення без підтвердження економічної суті операції.
Окремо аналізуються операційні ознаки: дроблення закупівель або платежів, повторювані закупівлі нижче лімітів погодження, нетипові платежі наприкінці періоду, округлені суми, різкі відхилення від звичайних цін, незвичайні умови договорів, зміна реквізитів постачальника перед оплатою, використання разових контрагентів без належної перевірки, відсутність конкуренції там, де вона очікувана.
Розглядаються поведінкові ознаки: надмірний контроль над процесом однією особою, опір перевірці, небажання передавати функції або йти у відпустку, атипова близькість до контрагентів, необґрунтована терміновість, небажання документувати пояснення, агресивна реакція на стандартні контрольні питання.
Також розкриваються ознаки у даних та інформаційних системах: ручні зміни довідників, нетипові зміни маршрутів погодження, операції у неробочий час, дублікати рахунків або постачальників, збіг банківських реквізитів, нетипові користувацькі доступи, обхід автоматизованих контролів, невідповідність між даними бухгалтерського обліку, складського обліку, виробничих систем і фактичними операціями.
Для зовнішнього аудитора ця тема важлива, оскільки ознаки шахрайства можуть впливати на оцінку ризиків суттєвого викривлення, потребу в розширенні процедур, зміну підходу до вибірки, необхідність додаткових запитів, перевірки журнальних записів або залучення старших членів аудиторської команди. Для внутрішнього аудитора вона важлива для побудови ефективних програм перевірки, планування аналітики даних і своєчасної ескалації результатів.
Тема 3. Внутрішній аудит у системі запобігання шахрайству
Тема розкриває роль внутрішнього аудиту в системі корпоративного управління, управління ризиками та внутрішнього контролю. Підкреслюється, що внутрішній аудит не є власником контролів, не підміняє оперативне управління, службу безпеки, юридичну функцію чи дисциплінарну функцію, але має важливу роль у незалежній оцінці того, наскільки система управління ризиками шахрайства є належно побудованою і фактично функціонує.
Розглядається місце внутрішнього аудиту в моделі трьох ліній. Управлінський персонал відповідає за побудову та виконання контролів, функції ризик-менеджменту і комплаєнсу підтримують систему управління ризиками, а внутрішній аудит надає незалежну оцінку належності побудови та ефективності функціонування системи контролю. Окрема увага приділяється тому, що ризик шахрайства має враховуватися не лише в окремих “антифрод-перевірках”, а й у звичайних завданнях внутрішнього аудиту: закупівлях, запасах, ремонтах, капітальних інвестиціях, платежах, оплаті праці, ІТ-доступах і фінансовій звітності.
Тема також розкриває, як результати роботи внутрішнього аудиту можуть бути корисними для зовнішнього аудитора. Зовнішній аудитор має оцінити, чи може така робота бути використана відповідно до МСА 610, з урахуванням об’єктивності, компетентності, систематичного та дисциплінованого підходу внутрішнього аудиту, а також належності виконаних процедур.
Тема 4. Внутрішні контролі для запобігання шахрайству
Тема присвячена внутрішнім контролям як основному інструменту запобігання шахрайству. Розглядаються превентивні, виявні та коригувальні контролі, їх призначення, обмеження та типові причини неефективності. Підкреслюється, що наявність політики або формального погодження не є достатньою, якщо контроль не працює фактично, легко обходиться або виконується особами, які не мають достатньої незалежності від процесу.
У темі розглядаються ключові контролі, які мають значення для запобігання шахрайству: розподіл повноважень, контроль доступів, контроль змін у довідниках постачальників і банківських реквізитів, контроль лімітів погодження, контроль винятків, контроль ручних проводок, контроль закупівель без конкуренції, контроль приймання робіт і товарів, інвентаризаційні процедури, звірки, контроль пов’язаних сторін, контроль конфлікту інтересів, контроль платежів, контроль списання запасів і контроль доступу до інформаційних систем.
Особливий акцент робиться на тому, що внутрішній і зовнішній аудитори оцінюють систему контролю з різною метою. Внутрішній аудитор оцінює, чи належно побудовані та ефективно функціонують контролі для управління ризиками організації, запобігання втратам, зловживанням і порушенням. Зовнішній аудитор розглядає внутрішній контроль у контексті аудиту фінансової звітності: для розуміння суб’єкта господарювання, оцінки ризиків суттєвого викривлення, визначення подальших аудиторських процедур і, за певних умов, тестування операційної ефективності контролів.
У межах теми також розглядаються типові ситуації, коли контролі існують формально, але не запобігають шахрайству: погодження здійснюється без перевірки суті операції; одна особа ініціює, погоджує і контролює операцію; винятки стали звичайною практикою; зміни довідників не перевіряються; аварійність або терміновість використовується для обходу процедур; технічне підтвердження робіт є формальним; службова довіра замінює контроль.
Тема 5. Незалежний аудит і шахрайство: межі відповідальності аудитора та логіка МСА 240
Тема присвячена ролі незалежного аудитора у питаннях шахрайства відповідно до МСА 240 (оновленого). Підкреслюється, що основна відповідальність за запобігання і виявлення шахрайства належить управлінському персоналу та тим, кого наділено найвищими повноваженнями.
Розглядається, чому ризик невиявлення шахрайства є вищим, ніж ризик невиявлення помилки. Шахрайство може передбачати змову, підробку документів, навмисне ненадання інформації, введення аудитора в оману, складні схеми операцій, обхід контролів керівництвом або маніпулювання обліковими оцінками. Саме тому професійний скептицизм є центральним елементом аудиторського підходу до шахрайства.
У темі розглядаються ключові елементи підходу МСА 240: призма шахрайства (fraud lens), обговорення ризиків шахрайства в аудиторській команді, поняття виявленого або підозрюваного шахрайства, додаткові аудиторські процедури у разі виявлення або підозри шахрайства комунікація з управлінським персоналом, тими, кого наділено найвищими повноваженнями, внутрішнього аудиту та інших функцій, оцінка ризиків суттєвого викривлення внаслідок шахрайства, презумпція ризику шахрайства при визнанні виручки, ризик нехтування заходів контролів керівництвом, перевірка журнальних записів, облікових оцінок та значних незвичайних операцій.
Тема 6. Аудиторські процедури, докази та документація при ризиках шахрайства
Тема присвячена практичному переходу від виявлених ризиків і ознак шахрайства до аудиторських процедур, доказів та документації. Розглядається, як аудитор має реагувати на оцінені ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства, як змінюються характер, час і обсяг процедур, коли стандартних процедур недостатньо, і як документувати професійні судження.
У межах теми розглядаються процедури щодо журнальних записів та інших коригувань, зокрема вибір незвичайних записів, записів наприкінці періоду, ручних коригувань, операцій без очевидної економічної суті, записів за участю керівництва або користувачів із підвищеними правами доступу. Пояснюється, що перевірка журнальних записів є важливою відповіддю на ризик обходу контролів керівництвом.
Окрема увага приділяється обліковим оцінкам. Розглядається, як аудитор оцінює можливу упередженість управлінського персоналу, послідовність припущень, зміну методик, вибіркове використання інформації, оптимістичні або песимістичні сценарії, а також вплив оцінок на фінансовий результат, активи, зобов’язання та розкриття інформації.
Також розглядаються процедури щодо виручки, значних незвичайних операцій, пов’язаних сторін, запасів, витрат, договорів, платежів і зобов’язань. Включення елементу непередбачуваності до аудиторських процедур. Акцент робиться на професійному зв’язку між ризиком, твердженням фінансової звітності, процедурою, джерелом доказу і висновком аудитора.
Окремий блок присвячено доказам і документації. Розглядається, як документувати ознаки можливого шахрайства, виконані процедури, отримані пояснення, суперечливі докази, професійні судження, рішення щодо ескалації та комунікацію з керівництвом або тими, кого наділено найвищими повноваженнями. Підкреслюється, що в робочих документах необхідно чітко відокремлювати факти, припущення, професійні оцінки та висновки.
Тема 7. Інші методи запобігання та реагування: форензік, внутрішні розслідування, канали повідомлень, аналітика
Тема присвячена методам, які доповнюють внутрішній і зовнішній аудит, але не є їх прямою заміною. Розглядається відмінність між аудитом, внутрішнім розслідуванням, форензіком, комплаєнс-перевіркою, юридичною оцінкою та службовою перевіркою. Підкреслюється, що неправильне змішування цих ролей може призвести до втрати доказів, порушення конфіденційності, передчасних висновків або неправильного визначення відповідальних осіб.
Розглядається, коли виникає потреба у внутрішньому розслідуванні: отримання сигналу через канал повідомлень, виявлення суттєвих аномалій у даних, результати внутрішнього аудиту, інформація від працівників, зовнішніх контрагентів або регуляторів, суперечливі пояснення, ознаки підробки документів або прихованого конфлікту інтересів.
Розглядаються базові принципи збереження доказів: обмеження доступу до документів і даних, збереження електронних слідів, фіксація джерел інформації, дотримання конфіденційності, принцип “необхідно знати”, уникнення передчасних звинувачень, відокремлення фактів від припущень і оцінок.
Тема також охоплює канали повідомлень, аналітику даних, безперервний моніторинг, індикатори аномалій, аналіз дублювання платежів, схожих постачальників, змін довідників, операцій у неробочий час, дроблення платежів, незвичайних цін, разових контрагентів та перетину даних працівників і постачальників.
Джерела
