- НАЦІОНАЛЬНА ПЛАТФОРМА БІЗНЕС-ОСВІТИ
- Є питання?: +38 (063) 456-71-45
Анотація
Фінансові інструменти є однією з найбільш складних ділянок аудиту фінансової звітності, оскільки поєднують питання класифікації, оцінки, знецінення, справедливої вартості, розкриття ризиків, професійного судження управлінського персоналу та якості аудиторських доказів.
Особливу складність для аудитора створює те, що фінансова звітність підприємств в Україні може складатися як за МСФЗ, так і за НП(С)БО. При цьому підходи МСФЗ та НП(С)БО до фінансових інструментів не є тотожними. МСФЗ 9 і МСФЗ 7 містять розгорнуту модель класифікації, оцінки, знецінення та розкриття фінансових ризиків, тоді як НП(С)БО є менш деталізованими і в окремих питаннях залишають більше простору для облікової політики, професійного судження та інтерпретації.
Тому аудитор не може автоматично переносити підходи МСФЗ у перевірку фінансової звітності, складеної за НП(С)БО. Водночас аудитор має розуміти, де відмінність між обліковими базами є принциповою, де НП(С)БО не містять детальної регламентації, а де ризики суттєвого викривлення виникають незалежно від застосованої облікової основи.
Програма побудована таким чином, щоб спочатку надати слухачам стислий огляд ключових відмінностей між МСФЗ та НП(С)БО щодо фінансових інструментів, а надалі розглядати питання аудиту фінансових інструментів через ризики суттєвого викривлення, аудиторські процедури, докази, робочу документацію, типові помилки та вплив на аудиторський звіт.
Основний акцент зроблено на практичній роботі аудитора: як ідентифікувати ризики, які процедури виконати, які докази отримати, як оцінити облікові оцінки, як перевірити облікову політику, як документувати професійні судження та як реагувати на типові викривлення.
Мета і завдання:
Метою програми є: формування та поглиблення професійних знань і практичних навичок аудиторів щодо планування, виконання та документування аудиторських процедур з перевірки фінансових інструментів у фінансовій звітності, складеній за МСФЗ або НП(С)БО, з урахуванням вимог міжнародних стандартів аудиту, стандартів управління якістю, а також типових облікових і податкових ризиків, пов’язаних з фінансовими інструментами.
Завданнями програми є:
Очікувані результати навчання
За результатами проходження програми слухачі повинні вміти:
Цільова аудиторія: досвідчені аудитори, бухгалтери, фінансові директори.
Форми, спосіб організації та методи навчання:
Навчання за програмою можуть відбуватися за очною, дистанційною або гібридною (змішаною) формою.
Очна форма навчання (офлайн-режим) – передбачає фізичну присутність слухачів в аудиторії або орендованому приміщення, щодо яких укладаються короткострокові договори оренди.
Дистанційна форма навчання (онлайн-режим) може відбуватися у двох режимах:
Гібридна (змішана) форма навчання поєднує в собі елементи очного та онлайн-навчання.
В процесі проведення занять використовуються такі методи активного навчання:
|
№з/п |
Назва теми |
Години |
||
|
Разом |
у тому числі: |
|||
|
Лекції |
Практичні |
|||
|
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
|
1. |
Фінансові інструменти за МСФЗ та НП(С)БО: ключові відмінності для цілей аудиту |
2 |
1,5 |
0,5 |
|
2. |
Облікова політика, ідентифікація та класифікація фінансових інструментів: ризики викривлення |
3 |
1,5 |
1,5 |
|
3. |
Оцінка ризиків суттєвого викривлення та система внутрішнього контролю щодо фінансових інструментів |
3 |
1,5 |
1,5 |
|
4. |
Аудит облікових оцінок: резерви, знецінення, справедлива вартість, дисконтування, неринкові умови |
4 |
2 |
2 |
|
5. |
Аудиторські процедури щодо основних видів фінансових інструментів |
4 |
2 |
2 |
|
6. |
Розкриття інформації, подання у фінансовій звітності та вплив на аудиторський звіт |
2 |
1,5 |
0.5 |
|
7. |
Типові викривлення, податкові ризики та якість аудиторських доказів щодо фінансових інструментів |
2 |
1 |
1 |
|
|
Разом |
20 |
11 |
9 |
Зміст програми
Тема 1. Фінансові інструменти за МСФЗ та НП(С)БО: ключові відмінності для цілей аудиту.
Тема має вступний характер і спрямована на формування у слухачів цілісного розуміння того, чому аудит фінансових інструментів потребує різного підходу залежно від застосованої облікової основи.
У межах теми розглядається загальна логіка обліку фінансових інструментів за МСФЗ та НП(С)БО. Окрема увага приділяється тому, що МСФЗ 9 містить розгорнуту модель класифікації фінансових активів і фінансових зобов’язань, оцінки за амортизованою собівартістю, справедливою вартістю, знецінення на основі очікуваних кредитних збитків, а також спеціальні вимоги щодо припинення визнання та модифікації фінансових інструментів.
Натомість НП(С)БО не завжди містять настільки деталізовану модель. У зв’язку з цим аудитор має оцінювати не лише формальну відповідність обліку нормам НП(С)БО, а й те, чи забезпечує обрана облікова політика достовірне відображення операцій у фінансовій звітності.
Розглядаються ключові стандарти НП(С)БО, які можуть бути релевантними для аудиту фінансових інструментів: НП(С)БО 1, НП(С)БО 10, НП(С)БО 11, НП(С)БО 12, НП(С)БО 13, НП(С)БО 28, а також НП(С)БО 25 у випадках, коли підприємство складає фінансову звітність малого або мікропідприємства.
У темі окремо аналізуються питання, де ризик механічного перенесення підходів МСФЗ у НП(С)БО є особливо високим: очікувані кредитні збитки, справедлива вартість, дисконтування довгострокової заборгованості, облік фінансових інвестицій, знецінення активів, відображення неринкових умов договорів, розкриття фінансових ризиків.
Особливий акцент робиться на тому, що вступний аналіз облікової бази має безпосередньо впливати на планування аудиту, оцінку ризиків, вибір процедур і формування аудиторських висновків.
Тема 2. Облікова політика, ідентифікація та класифікація фінансових інструментів: ризики викривлення.
Тема присвячена початковим етапам аудиту фінансових інструментів: розумінню діяльності підприємства, виявленню фінансових інструментів, аналізу договорів, перевірці облікової політики та оцінці правильності класифікації.
Розглядається, як аудитор має ідентифікувати фінансові інструменти не лише за назвами статей у фінансовій звітності, а й за економічною сутністю договорів. Окрема увага приділяється договорам позики, кредитним договорам, облігаціям, депозитам, фінансовим інвестиціям, дебіторській та кредиторській заборгованості, договорам відступлення права вимоги, факторингу, гарантіям, порукам, заставам, похідним фінансовим інструментам та договорам із вбудованими фінансовими умовами.
Розглядаються ризики неповної ідентифікації фінансових інструментів, зокрема коли юридична форма договору не відповідає його економічній сутності або коли істотні фінансові умови приховані в додаткових угодах, графіках платежів, умовах дострокового погашення, штрафах, дисконтах, забезпеченнях або ковенантах.
Значна увага приділяється перевірці облікової політики. За МСФЗ аудитор оцінює, чи визначено в обліковій політиці підходи до класифікації, первісного визнання, подальшої оцінки, знецінення, припинення визнання, модифікації договорів, справедливої вартості та розкриттів. За НП(С)БО аудитор перевіряє, чи достатньо конкретизовано порядок обліку фінансових інструментів у тих питаннях, де стандарти не містять розгорнутої методології.
Окремо розглядаються типові недоліки облікової політики: формальні положення без практичного застосування, відсутність критеріїв класифікації фінансових інвестицій, невизначений порядок створення резерву сумнівних боргів, відсутність підходу до дисконтування довгострокової заборгованості, неврегульованість операцій із пов’язаними сторонами, відсутність політики щодо знецінення фінансових активів та непослідовність між обліковою політикою і фактичним обліком.
Тема також охоплює питання аудиторських тверджень щодо фінансових інструментів: існування, повнота, права та зобов’язання, оцінка, класифікація, подання та розкриття. Розглядається, як неправильна класифікація або неповна облікова політика може призводити до суттєвих викривлень фінансової звітності.
Тема 3. Оцінка ризиків суттєвого викривлення та система внутрішнього контролю щодо фінансових інструментів.
Тема побудована на вимогах МСА 315 та МСА 330 і спрямована на формування практичного підходу до оцінки ризиків суттєвого викривлення щодо фінансових інструментів.
Розглядається, як аудитор отримує розуміння підприємства, його бізнес-моделі, джерел фінансування, інвестиційної діяльності, кредитної політики, політики управління ліквідністю, валютними ризиками, процентними ризиками та кредитними ризиками. Окрема увага приділяється підприємствам, у яких фінансові інструменти є суттєвими або складними за своєю природою.
У межах теми аналізуються фактори ризику, пов’язані з фінансовими інструментами: складність договорів, значний обсяг ручних розрахунків, використання управлінських моделей, наявність істотних оцінок, відсутність активного ринку, операції з пов’язаними сторонами, реструктуризація боргу, прострочення платежів, порушення ковенант, зміна кредитного ризику контрагентів, значні курсові або процентні коливання.
Розглядається система внутрішнього контролю щодо фінансових інструментів. Зокрема, аналізуються контролі за укладанням договорів, затвердженням істотних умов, веденням реєстру фінансових інструментів, обліком змін умов договорів, розрахунком процентів, контролем графіків платежів, моніторингом прострочення, оцінкою застав, формуванням резервів, визначенням справедливої вартості, підготовкою розкриттів та погодженням складних облікових суджень.
Окремий акцент робиться на тому, коли аудитор може тестувати операційну ефективність контролів, а коли має виконувати переважно процедури по суті. Розглядаються ситуації, коли формально описані контролі не можуть бути використані як надійна основа для аудиторської стратегії через відсутність документування, ручний характер розрахунків, залежність від однієї особи або відсутність незалежної перевірки.
Тема також охоплює зв’язок між оціненими ризиками та подальшими аудиторськими процедурами. Слухачі розглядають, як перетворити виявлений ризик на конкретну аудиторську відповідь: запит, інспектування договору, зовнішнє підтвердження, перерахунок, аналітичну процедуру, тест подальших надходжень, перевірку забезпечення, аналіз моделі оцінки або залучення експерта.
Тема 4. Аудит облікових оцінок: резерви, знецінення, справедлива вартість, дисконтування, неринкові умови
Тема є центральною в програмі, оскільки саме облікові оцінки щодо фінансових інструментів часто містять найбільшу невизначеність, найбільше професійне судження управлінського персоналу та найвищий ризик суттєвого викривлення.
Розглядаються вимоги МСА 540 щодо аудиту облікових оцінок, включаючи розуміння методів, припущень і вхідних даних, оцінку ризиків, перевірку дій управлінського персоналу, розгляд ознак упередження та документування висновків аудитора.
У межах теми аналізується аудит очікуваних кредитних збитків за МСФЗ 9. Розглядаються питання сегментації дебіторської заборгованості, визначення рівня кредитного ризику, використання історичних даних, коригування на поточні та прогнозні умови, оцінка суттєвого зростання кредитного ризику, перевірка математичної точності моделі та обґрунтованості постмодельних коригувань.
Окремо розглядається резерв сумнівних боргів за НП(С)БО. Акцент робиться на тому, що, хоча НП(С)БО не містять моделі очікуваних кредитних збитків у тому вигляді, як МСФЗ 9, аудитор має перевірити обґрунтованість методу створення резерву, відповідність обліковій політиці, аналіз платоспроможності боржників, прострочення, подальші надходження, претензійну роботу та документальне підтвердження суджень управлінського персоналу.
Розглядається аудит справедливої вартості фінансових інструментів. Увага приділяється джерелам ринкових даних, ієрархії вихідних даних, використанню котирувань, оцінці ліквідності ринку, застосуванню моделей оцінки, припущенням щодо ставок дисконтування, кредитного ризику, ліквідності та інших коригувань. Окремо розглядається питання залучення експерта аудитора та оцінки роботи експерта управлінського персоналу.
Тема також охоплює дисконтування довгострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, позик за неринковими ставками, реструктуризованих боргів, відстрочених платежів та інших фінансових умов, які можуть суттєво впливати на оцінку активів, зобов’язань, доходів і витрат. Аналізується, як аудитор перевіряє ставку дисконту, графік грошових потоків, дату первісного визнання, подальше нарахування процентного доходу або витрат, а також відображення змін умов договору.
Окремо розглядаються модифікації фінансових зобов’язань і активів, припинення визнання, списання заборгованості, придбані прострочені портфелі, знецінення фінансових інвестицій, а також ситуації, коли оцінка базується не на зовнішньому ринку, а на внутрішніх прогнозах управлінського персоналу.
Тема 5. Аудиторські процедури щодо основних видів фінансових інструментів
Тема має прикладний характер і присвячена аудиторським процедурам щодо основних видів фінансових інструментів, які найчастіше зустрічаються у фінансовій звітності підприємств.
Розглядається аудит грошових коштів і депозитів, включаючи зовнішні підтвердження банків, перевірку обмежень використання коштів, депозитних договорів, процентів, застав, арештів, валютної переоцінки та класифікації коштів у фінансовій звітності.
Аудит торговельної дебіторської заборгованості розглядається через процедури підтвердження залишків, аналіз прострочення, тестування подальших надходжень, перевірку первинних документів, оцінку кредитного ризику, правильність створення резерву, виявлення пов’язаних сторін, перевірку списання та розкриття суттєвих концентрацій.
Під час розгляду позик, кредитів та облігацій увага приділяється перевірці договорів, графіків погашення, процентних ставок, ковенант, застав, порушень умов договорів, класифікації короткострокової та довгострокової частини, правильності нарахування процентів, валютної переоцінки, модифікації умов та впливу порушення ковенант на класифікацію зобов’язань.
Окремо розглядається аудит фінансових інвестицій. Аналізуються процедури підтвердження права власності, перевірки первісної оцінки, подальшої оцінки, знецінення, доходів від інвестицій, дивідендів, методу участі в капіталі за НП(С)БО, справедливої вартості за МСФЗ та належного подання у фінансовій звітності.
Тема також охоплює аудит договорів відступлення права вимоги, факторингу та придбаних портфелів заборгованості. Розглядаються ризики неправильного припинення визнання, невідповідної оцінки дисконту, неповного розкриття умов договору, неправильного відображення фінансового результату та податкових наслідків.
Щодо похідних фінансових інструментів розглядаються ризики їх невизнання, неправильного визначення справедливої вартості, неповної ідентифікації вбудованих умов, некоректної класифікації договорів та недостатніх розкриттів.
Окремо аналізуються гарантії, поруки, застави, позабалансові зобов’язання, обмеження, судові спори та інші умови, які можуть впливати на оцінку фінансових активів і зобов’язань або вимагати розкриття у фінансовій звітності.
Тема 6. Розкриття інформації, подання у фінансовій звітності та вплив на аудиторський звіт
Тема присвячена перевірці подання та розкриття інформації щодо фінансових інструментів у фінансовій звітності, а також впливу виявлених питань на аудиторський звіт.
За МСФЗ розглядаються вимоги щодо розкриття значущості фінансових інструментів для фінансового стану та фінансових результатів підприємства, характеру і рівня ризиків, пов’язаних із фінансовими інструментами, кредитного ризику, ризику ліквідності, ринкового ризику, справедливої вартості, ієрархії вихідних даних, чутливості оцінок, простроченої та знеціненої заборгованості, забезпечень, застав і концентрацій ризику.
За НП(С)БО розглядається питання достатності розкриттів у примітках до фінансової звітності, з урахуванням вимог національних стандартів та принципу достовірного подання інформації. Окремо аналізується ситуація, коли формальні вимоги до розкриттів є менш деталізованими, але відсутність певної інформації може впливати на розуміння користувачами фінансового стану підприємства.
Тема охоплює типові недоліки розкриттів: відсутність інформації про кредитний ризик, прострочену заборгованість, застави, ковенанти, концентрації ризику, методи оцінки справедливої вартості, припущення управлінського персоналу, невизначеність оцінок, умови реструктуризації або обмеження щодо використання активів.
Розглядається, як аудитор оцінює суттєвість недостатніх розкриттів та їхній вплив на аудиторський звіт. Аналізуються випадки, коли питання, пов’язані з фінансовими інструментами, можуть бути включені до ключових питань аудиту, призвести до модифікації аудиторської думки, параграфа з поясненням або параграфа з інших питань.
Окрема увага приділяється зв’язку між якістю виконаних процедур, достатністю аудиторських доказів, належністю розкриттів і формуванням аудиторського висновку.
Тема 7. Типові викривлення, податкові ризики та якість аудиторських доказів щодо фінансових інструментів
Завершальна тема систематизує найбільш поширені проблеми, які виникають під час аудиту фінансових інструментів, та узагальнює практичні підходи аудитора до реагування на них.
Розглядаються типові викривлення у класифікації фінансових активів і зобов’язань, неправильне відображення довгострокової та короткострокової частини заборгованості, невизнання фінансових інструментів, неправильна оцінка заборгованості за неринковими умовами, відсутність або недостатність резервів, формальний підхід до знецінення, некоректне списання заборгованості, помилки при факторингу та відступленні права вимоги, неправильне відображення фінансових інвестицій, неповні або недостовірні розкриття.
Окрема увага приділяється податковим ризикам, які можуть впливати на аудит фінансової звітності. Розглядаються ризики щодо резервів сумнівних боргів, списання безнадійної заборгованості, дисконту при відступленні права вимоги, факторингових операцій, процентів за позиками, неринкових ставок, операцій із пов’язаними сторонами, контрольованих операцій, тонкої капіталізації, фінансових витрат та податкових різниць.
Тема також охоплює якість аудиторських доказів. Розглядається, які докази можуть бути недостатніми, чому лише пояснення управлінського персоналу не є належною основою для висновку аудитора, як оцінювати зовнішні підтвердження, договори, акти звірки, банківські виписки, розрахункові моделі, експертні оцінки, юридичні документи та подальші події.
Окремо розглядається питання документування. Хоча робоча документація не виділяється в окрему тему програми, у цій темі узагальнюється, що робочі документи аудитора мають відображати зв’язок між оціненим ризиком, виконаною процедурою, отриманим доказом і висновком аудитора. Особлива увага приділяється документуванню складних професійних суджень, оцінки облікових оцінок, використання експертів, консультацій, перевірки розкриттів та невиправлених викривлень.
Тема завершується розглядом взаємозв’язку між аудитом фінансових інструментів і системою управління якістю аудиторської фірми, зокрема щодо складних завдань, консультацій, перевірки якості виконання завдання, професійного скептицизму та достатності нагляду за роботою членів аудиторської групи.
Практичні завдання.
Практичні завдання виконуються в межах відповідних тем і не виділяються в окремий підсумковий іспит або наскрізну задачу.
Рекомендована література
